Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |
Алоха, братишки и сестрички! Сегодня хотел бы поделиться с вами одним из своих крутейших приключений, которое произошло пару недель назад. Дело в том, что я решил заскочить в мир закладок и даунов, и устроить фотоэкспедицию по заброшенным зданиям. Конечно же, без феди, гидропона и нашего верного корабля я бы такое не осилил!
Знаете, как говорят, что даже самый неприметный сверток может стать твоим лучшим другом? Ну вот, я заломил своего старого друга Жеку, у которого всегда есть свежая федя и гидропон, да еще и по адекватной цене. Через косяк мы договорились, и он готовил свою новую партию закладок, когда я заглянул к нему в хату.
Ну что, братва, вы только представьте, как меня встретила его квартира! Она превратилась в настоящую лабу, где он вырастил свою собственную гидропону. На стенах висели лампы, светящиеся фиолетовым светом, а запах марихуаны был просто оголтелым. Большим сюрпризом для меня стала новейшая система орошения гидропонии. Он назвал ее "гидропоном".
Вот я и притянулся до такого состояния, что уже в восторге от новых технологий в производстве наркоты. Кстати, Жека начал называть меня нарком, но я не обижался, ведь это же ни разу не оскорбление, а скорее прозвище, свидетельство нашей дружбы.
Итак, получив свежий сверток, я решил провести фотоэкспедицию по заброшенным зданиям. Ведь мне всегда нравилось фоткаться в интересных и немного жутковатых местах. Бродить по разрушенным коридорам и снимать духовно глубокие кадры – это моя страсть.
Что ж, время пришло, и я отправился в путь. Хотя моя была адреналинчиком еще перед началом приключения. Сначала я заглянул в сверток, убедившись, что в нем правильный товар – жало хорошей пробивки. Я взял небольшую дозу, чтобы привести себя в норму, и пошагал по улице. Я чувствовал, что нахожусь внутри космического корабля и готов взлететь на Марс.
Когда я прибыл к первому заброшенному зданию, мое сердце бешено забилось от волнения. Благодаря моей феноменальной маневренности я пробрался через ворота, игнорируя все запретные знаки. Но к сожалению, ни одна фотография не сможет полностью передать ту атмосферу, что витала внутри.
Ах, эти потрепанные стены, разрушенные окна и запыленные полы! Они словно говорили мне свою историю, и я старался запечатлеть каждый миг этого разговора. Мое фотооборудование было моим оружием, а заброшенные здания – моим полем битвы, где я мог раскрыть свои творческие возможности.
Но вдруг, когда я пробовал найти новую точку съемки, я наткнулся на группу людей, которые вооружены фотоаппаратами не хуже меня. Это были настоящие фотографы-иллюзионисты, которые тоже пытались запечатлеть душу этих заброшенных мест. Мы встретились глазами, и тут я понял, что вместе мы сможем создать нечто невероятное.
В итоге, братва, мы провели целый день вместе, погружаясь в фотоэкстаз и делясь нашими знаниями. Наряду с моими новыми друзьями, я смог переломить стереотип о нарках и показать, что у нас есть и другие интересы. В итоге мы сделали кучу потрясающих снимков, которые позже разошлись по всем соцсетям и принесли нам признание и уважение.
Так что, рэперы, нарки и любители адреналина, не бойтесь идти своим путем и искать свою стихию! Быть наркомом по жизни – это не только быть зависимым от веществ, но и уметь искать кайф в незаурядных приключениях. Вот такая у нас туса, бро! Держитесь, и будьте собой!
Но не забывайте, детишки, наркотики – это реальная зависимость, опасность и зло. Если вы встретите скам, который хочет вас обмануть или втюхать что-то сомнительное, не ведитесь!
| Stay cool, |
stay high! Но помните, что безопасность и здоровье должны быть на первом месте.
|